Оце і все, що літописець, якого зазвичай ототожнюють із монахом Києво-Печерського монастиря Нестором, зміг довідатися про засновника столиці давньоруської держави. Його розповідь сповнена виразних рис народного переказу: три брати й сестра — типові фольклорні персонажі. Тому багато вчених ставилися до історичності князя Кия скептично. Нині провідні дослідники вважають його історичною особою — військовим ватажком, вождем-князем полян (в іноземних джерелах вони відомі як анти).

Його біографія відтворюється в загальних рисах цілком переконливо. Народився він на початку VI ст. у знатній полянській сім'ї. Тоді наддніпрянські слов'яни вже знали спадкове правління. Відомо, що одного з антських (полянських) князів IV ст. звали Божем (Бусом). Візантійські автори наводять імена й інших знатних антів, сучасників Кия, наприклад, гордого Мезаміра, посла, убитого аварами.

Молодість Кия припала на період напруженої боротьби між полянами й Візантією на Дунаї. Слов'яни активно освоювали придунайські землі, спустілі після падіння держави царя гунів Аттіли, чому намагалася перешкодити Візантія. На початку 30-х років VI ст. на Дунаї розгорілася багатолітня війна між слов'янами та військом імператора Юстиніана. На південь по Дніпру з лісових областей Східної Європи спускалися численні дружини різних слов'янських племен. Це зміцнювало стратегічне значення гір, розташованих біля місця впадіння у Дніпро його головної притоки Десни. Тут, край переправи, здавна йшла жвава торгівля.

Для нового міста було обрано важкодоступний останець плато. Нині це місце відоме як Замкова гора над Подолом. Повз неї з плато, де був могильник із капищем, а пізніше виросли князівські палати й Десятинна церква, проходив узвіз на Поділ до річки Почайни, в гавань якої заходили човни, що пропливали по Дніпру. Спорудження укріпленого городища забезпечувало Кию контроль над судноплавством і переправою. Перевіз через Дніпро справді був "Київ", оскільки володів ним Кий, але перевізником він, звичайно, не був.

Завершивши спорудження "града", Кий разом з іншими слов'янськими вождями рушив на Дунай. Серед полянських послів у Константинополі він, імовірно, був присутній при мирних переговорах із Юстиніаном у 545 р. За умовами укладеної угоди, Візантія визнавала право антів на володіння лівобережжям Дунаю. Кий, прагнучи закріпитися в Подунав'ї заснував там городок Києвець. Проте гострий конфлікт із місцевим населенням зруйнував його плани і змусив князя вернутись у Київ, де він невдовзі й помер. Нащадки Кия досить довго утримували владу в заснованому ним "граді".