Вірші для дітей будь-якого віку (частина 2)



Лелеки
(Автор: П.Воронько)

— Лелеки, лелеки,
Куди ви літали?
— За море, далеко, —
Лелеки сказали.
Отак і сказали,
Присівши у лузі.
На все вони кажуть,
Бо ми — їхні друзі.

Хто з ким дружить
(Автор: М.Возіянов)

Леся дружить з Яною,
Людочка — з Богданою,
Оля — із Маринкою,
Зоя — із Даринкою.
Я дружу з Маринкою,
Лесею й Даринкою,
З Олею і Яною,
Зоєю й Богданою...

Наші друзі
(Автор: Б.Чепурко)

На веселчиному лузі
є у мене гарні друзі.
Зайченятко — побігайчик.
Вовчик-братик — некусайчик...
А той коник разом з нами
тягне сонце над полями!

Розкушу я горішечок
(Автор: З народного)

Розкушу я горішечок
Надвоє, надвоє,
А ядерцем поділимось
З братиком обоє.

Райна
(Автор: В.Скомаровський)

Райна — дівчинка звичайна,
Це ім’я у неї — Райна.
І, либонь, не кожен зна,
Що з Болгарії вона.

Ми блукали над рікою,
Понад кручею стрімкою,
Ще й пливли по бистрині
На просмоленім човні.

А надвечір, як стомились,
Під черешнею вмостились
І до самої пітьми
«Кобзаря» читали ми.

Райна з віршами знайома,
Бо «Кобзар» є в неї вдома,
І вона рядки чудові
На болгарській знає мові.

Ми довгенько розмовляли,
І співали, й жартували,
І тоді подумав я:
Ми — немов одна сім’я.

Наталчина пригода
(Автор: С.Жупанин)

Ох, невесело Наталці:
Рукавички загубила.
Може, десь лежать у балці, —
Сніжки там з дітьми ліпила.

Ох, невесело Наталці:
Не знайшлись вони, пухнасті.
Йде додому — мерзнуть пальці.
Хто поможе у нещасті?

Стрів її на стежці Вова,
Дівчинку хлопчині жалко.
Рукавички зняв і мовив:
— Ось мої... Погрійсь, Наталко!

Весела загадка дерев
(Автор: А.Костецький)

Чом дерев
Багато в лісі?
Бо гуртом їм —
Веселіше!
Бо чудово
Всім відомо:
Краще — разом,
Ніж самому!



У дворі
(Автор: М.Пригара)

Сніжок сьогодні сиплеться,
Кружляє угорі.
У нас маленька дівчинка
Гуляє у дворі.

По білій стежці тупає
З лопаткою в руках,
Ведмедика пухнатого
Катає в саночках.

Тут раптом хлопці вибігли —
Такий почався бій!
Аж зовсім зникла дівчинка
У хмарі сніговій.

Злякалася малесенька,
З усіх побігла ніг,
За камінь зачепилася
І впала прямо в сніг.

Згубила і ведмедика,
І саночки свої...
А хлопці снігом кидають,
Засипали її.

Тут я до неї кинувся,
На руки підхопив.
—Невже ж то вам не соромно! —
Гукнув на хлопчаків.

І став я потім дівчинку
Катати в саночках,
Засніжену, заплакану,
З ведмедиком в руках.

Біг вовчище на нас
(Автор: О.Сенатович)

Ти — Іванко, я — Тарас,
біг вовчище на нас,
з півдороги повернув —
щось у лісі забув.
Чи ватагу?
Чи відвагу?
Може, бачить, що з двома
дуже важко воювати,
як сміливості нема!

Посварились руки
(Автор: Л.Савчук)

Посварились руки —
Права з лівою,
Стали одна одну
Звать лінивою.
Перестали руки
В парі працювати,
Та не може жодна
Стрічку зав’язати.
Та одна без другої
Хліба не одріже,
Та одна без другої
Не зготує їжі.
Ні одна не вдягне
Платтячка сама...
Посварились руки.
І таки ж дарма!
Помирились руки,
Певно, зрозуміли,
Що лише у згоді
Та у дружбі сила.

Секрет
(Автор: А.Костецький)

Що зробити,
щоб удвічі
видавався торт
смачнішим?

Щоб зробити,
щоб удвічі
кожен день
для вас
побільшав?

Щоб і радості,
і щастя
вам було —
аж ніде діти?

А немає
тут секрету:
треба з другом
поділитись!

Котик
(Автор: М.Підгірянка)

Скочив котик,
Сів на плотик.
Миє ротик
І животик.

Він миленький
І чистенький, —
Гарний Мурко
Мій маленький.

Бабусин песик
(Автор: Н.Забіла)

Жила собі бабуся,
і з нею песик жив.
Вона любила песика,
і він її любив.

Бабуся якось ввечері
спекла смачний пиріг,
і песика покликати
побігла за поріг.

Вертається — ой лишечко! —
подівся десь пиріг!.
І бідний-бідний песик
голодний спати ліг.

Пішла бабуся кашку
варити з молоком.
Вертається — а песик
воює з гусаком!

Пішла бабуся рибки
купити в рибака.
Вертається — а песик
танцює гопака!

Пішла бабуся в зелен сад
нарвати там грушок.
Вертається — а песик
одягся в кожушок!

Пішла вона до кравчика
замовити штанці.
Вертається — а песик
пече собі млинці!

Пішла вона до шевчика
купити чобітки.
Вертається — а песик
розмотує нитки!

Пішла вона купити
солодкі пиріжки.
Вертається — а песик
подер усі книжки.

Бабуся до книгарні
пішла купить нові
Вертається — а песик
стоїть на голові!

Ніхто ніколи песика
не лаяв, не шмагав.
Бабуся каже: — Не пустуй!
А песик каже: — Гав!



Кицька
(Автор: З народного)

Де ти, кицько, ходила?
— У млині сиділа.
— Що там, кицько, робила?
— Житечко молола.
— Що ти, кицько, заробила?
— Шапочку дукатів.
— Що ти, кицько, купила?
— Бубликів багато.
— З ким ти бублики поїла?
— З гостями у свято.
Няв-няв!

Кізка
(Автор: А.Малишко)

Бігла кізка по мосту,
Збила куряву густу.
Тут листочок, там листочок
Схопить, хопить і навскач.
Он яка рогата, бач!
Он яка, бач!

А назустріч не орда,
Суне з поля череда.
Кізка вправо, кізка вліво,
В неї роги, мов рогач.
Он яка завзята, бач!
Он яка, бач!

Де взялися пастухи,
Молодці, не лінюхи,
Прип’яли козу за роги,
А вона у крик, у плач...
Он яка завзята, бач!
Он яка, бач!

Пастух
(Автор: М.Козаченко)

Мальована сопілонько,
Заграй!
Сховалася корівонька
У гай.

Мальована сопілонька:
— Ду-ду! —
Озвалася корівонька:
— Іду-у-у! —
Веду свою корівоньку селом.
Вся вулиця запахла молоком.

Про бичка та їжачка
(Автор: П.Воронько)

По дорозі біг бичок,
Бачить — лізе їжачок.
Як лизне його бичок,
Поколовся — та в бочок.
Їжачок сміється: «То-то,
Не бери всього до рота!»

Коник гривою трясе
(Автор: А.Камінчук)

Ходить коник по лужку,
По зеленім бережку.
Коник сам себе пасе,
Коник гривою трясе.
Золота вуздечка — брень!
Золота підківка — дзень!

Барильце меду
(Автор: М.Пономаренко)

Через поле,
Через ліс
Слон барильце
Меду ніс.
Для синочка,
Для мізинця
Ніс солодкого
Гостинця.
Бо маленьке
Слоненя
Любить пити
Чай щодня!

Гіпопотам
(Автор: Є.Гуцало)

— Де живе гіпопотам?
— Може, тут. А може, там.
— Може, все-таки десь там,
бо на те й гіпопотам.
А якби не там, а тут,
був би він гіпопотут.

Полювання
(Автор: О.Сенатович)

Влітку їдемо в Карпати —
будем дика (дикий кабан) полювати!

Як спіймаємо, то зв’яжемо,
а тоді йому накажемо:

— Не пручайся, не задкуй,
тихо йди на повідку!

Приведемо гонорово,
ніби мамонта, — до Львова!

Заєць
(Автор: Д.Павличко)

Заєць має двоє вух:
Як одним він рухає,
Другим слухає вітрець,
Що за полем дмухає.

Одним вухом чує спів
Мишки під копицею,
Другим чує, як іде
Дядечко з рушницею,

Так пасеться він собі
Врунами зеленими.
Та працює цілий день
Вухами-антенами.

А коли настане ніч,
Спатоньки вкладається —
Одне вухо стеле він,
Другим накривається.

Жив собі зайчик
(Автор: О.Олесь)

Жив собі зайчик в бузиновій хатці,
Мився з миски, спав на канапці,
Мав кожуха і сіренькі капці.

Сіяв моркву, редьку і капусту,
Щоб не було в животику пусто,
А в коморі щоб лежало густо.

Криниця
(Автор: С.Пушик)

Під горою криниця,
До криниці сліди,
Оленя й олениця
Йшли напитись води.
Та води не напились,
Причаїлись в кущах,
Бо стояв там мисливець,
Мав рушницю в руках.
Ми підем до криниці,
Де діброва гуде,
Проженемо мисливця,
Хай додому іде,
Щоб напитись водиці
Прибігали щодня
Оленець, олениця
І мале оленя.

В лісі є зелена хата
(Автор:П.Воронько)

В лісі є зелена хата,
Там поснули ведмежата,
А найменший — вереда.
Сивій мамі набрида.
Каже: «Я не хочу спати,
Утечу вночі із хати,
Коли меду не даси,
Риби, сала, ковбаси».
«Люлі-люлі, треба спати, —
Над синком шепоче мати, —
Як заснеш — тобі усе
Сон в корзині принесе».

Білочка
(Автор: Г.Бойко)

Хвіст трубою, спритні ніжки —
Плиг із гілки на сучок! —
Носить білочка горішки
В золотий свій сундучок.
В неї й очі, мов горішки,
Кожушинка хутряна,
Гострі вушка, наче ріжки, —
У дуплі живе вона.



Красень
(Автор: Г.Усач)

Маленьке ведмежатко
Прийшло до ручая:
— У воду подивлюся:
Яке насправді я?
Бо каже мама: «Красень,
Як сонечко ясне».
Ану, водичко чиста,
Показуй-но мене. —
Із ручая на нього
Дивилось щось таке
Окате-балухате,
Зелене і слизьке.
Злякалось ведмежатко:
— Це я таке?! Овва!.. —
У відповідь окате
Озвалося:
— Ква-ква!

Їжаки
(Автор: Т.Коломієць)

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі листки
І сказали:
— Ми — кущі,
Золоті у нас плащі
На дощі.

Два веселі їжаки
Накололи на голки
Всі грибки
І сказали:
— Ми — пеньки,
Наросли у нас грибки,
Як горбки.

Два веселі їжаки
Позгортались у клубки
Під голки
І сказали:
— Ми — грудки...
Ну, а може, — будяки...
Ну, а може, — їжаки
Все-таки?...

Півникове горе
(Автор: А.Камінчук)

У півника горечко,
Заболіло горлечко.
Він холодну воду пив,
На морозі походив.
А курочка кудкудаче,
Біля півника аж плаче:
— Не пий, півнику, води,
На морозі не ходи!

Равлик
(Автор: В.Верховень)

Равлик — ні кроку
Без хатки своєї,
Наче прив’язаний
Змалку до неї.

Родичі-равлики
Кличуть у гості —
Тягне з собою
І посуд, і постіль.

Друзі гукають:
«Ходімо на танці!» —
Равлик прихопить
І хатку на клямці.

Мов рюкзачок,
Носить хатку на спині.
З нею мандрує,
Напевно, і нині.

Курочки
(Автор: Н.Забіла)

На подвір’ї курочки —
Ціпу, ціпу, ціп!
Ось Маринка й Юрочка
Кришать ціпкам хліб.
Ціпки бачать кришечки,
Дзьобики — тук-тук!
Весь шматок — ой, лишенько! —
Вихопили з рук!

Горобець із білою бородою
(Автор: Л.Костенко)

Розбігайтесь, людоньки, хто кудою!
Горобець із білою бородою!

Що за диво дивнеє?
На віку Вперше бачу бороду отаку.

Може, він старійшина чи мудрець?
Може, він заслужений горобець?

Ні, несе у дзьобику він пір’їнку.
Пригодиться діточкам на перинку.

Наше ластів’ятко
(Автор: Ю.Будяк)

Ластів’ятко: цвір, цвір!
Залетіло в двір, в двір.
А з двору — до хати,
почало прохати:

— Пустіть мене сісти,
дайте попоїсти,
бо я ще маненьке,
я не маю неньки,
ледве що літаю —
мушки не піймаю!

А ми ластів’яті:
— Живи в нашій хаті,
їж собі та грійся,
нікого не бійся, — рости!
А виростуть крила, —
лети, куди мило, — лети!

Про ворону
(Автор: Р.Скиба)

— Ой, хто там на гілці?
— Ну звісно, ворона!
— Яка ж це ворона?!
— Така ось, червона...
Не чорна, не сіра і навіть не біла,
Ото захотіла, взяла й прилетіла.
І діла нема їй ніякого, схоже,
До того, що бути такого не може!
Цікаво б її роздивитися зблизька,
Та птаху сполохав зелений котисько.

Зозулині чобітки
(Автор: П.Мовчан)

Пошила зозуля
чобітки на гулі.
Лівий, правий чобіток
шиті з білих пелюсток.
Пелюстки тоненькі —
чобітки легенькі.
Весело зозулі
ходити на гулі.
Вона ходить по лужку,
лічить кроки: «ку» та «ку»...



Синичка
(Автор: М.Пригара)

Прилетіла знадвору синичка,
Зазирнула Сергійкові в личко.
Почала Сергійка будити:
— Ой, не спи, Сергійку, не спи ти!
Ось послухай мою пораду:
Побіжи за мною до саду!
Там я буду від тебе тікати,
А ти будеш на мене гукати:
«Ой, яка ти, синичко, яка ти!
Я вже хочу тебе спіймати».
— Не буди, синичко, Сергія!
Він ще бігати зовсім не вміє.
Говорити не вміє словами,
Він ще тільки сміється до мами.

Бджілка
(Автор: Н.Поклад)

Облетіла бджілка
весь садок,
зазирнула бджілка
в сто квіток.

І пилку набрала —
ой важкий!
Буде мед із нього
запашний.

Тук-тук-тук!
(Автор: М.Возіянов)

— Діду, хто це в лісі стука? —
Поцікавилась онука.
— Дятел стукає — тук-тук...
Лісом лине перегук.
Птаха дерево довбає —
Так поживу добуває, —
Посміхнувся сивий дід. —
Привітай його як слід.
— Як?! — дивується онука.
— Теж... по дереву постукай.

Цвіркунець
(Автор: З народного)

Цвіркунець-цвіркунець
вскочив в хату та й цвірчить:
цвір-цвір-цвір!

А Петрусь налякавсь,
аж на піч заховавсь.
Цвір-цвір-цвір!

А Панас не злякавсь,
він за цвіркуном погнавсь.
Де ж той звір?

Муха
(Автор: Г.Чубач)

У дупло влетіла муха —
Не хотіла
Маму слухать.
І дивується дупло:
Ще такого не було,
Щоб така
Маленька муха
Не хотіла
Маму слухать!

Мурашка
(Автор: Л.Повх)

Під листком сидить мурашка
І зітхає важко-важко:
— Я несла, несла стеблинку,
А на мене — кап! — росинка!..
Ох!..

Джерело: Книга: "1000 віршів, загадок, прислів'їв, лічилок, скоромовок". Укладач: Верховень Володимир Миколайович


Продовження тут : Вірші для дітей будь-якого віку

Продовження тут : Вірші для дітей будь-якого віку (частина 3)

Лічилки для дітей будь-якого віку

Лічилки для дітей будь-якого віку (частина 2)



Copyright © 2014-2017 nash-sovet.com