Берізонька
(Автор: Л.Забашта)
Берізонько, берізонько,
ти, мавко лісова,
зелені твої кіски
вітрисько розвіва.
Стоїш ти при дорозі
у травах і кущах,
і білі свої ноги
все миєш на дощах.
Прошу вас, із берези
ви соку не точіть,
ви краще їй сестричку
зелену посадіть.
Ви краще їй шпаківню
поставте на гілках,
щоб прилітав до неї
друг лісу, добрий птах!
Ой хвалилася та берізонька
(Автор: З народного)
Ой хвалилася та берізонька:
— На мені кора та білесенька,
На мені листя та широке,
На мені листя та високе. —
Ой обізвався зелений дубочок:
— Ой не хвалися ти, берізонько,
Не ти свою кору вибілила,
Не ти це листя широчила,
Не ти це гілля та височила.
Вибілило кору та яснеє сонце,
Широчив листя та буйний вітер,
Височив гілля та дрібен дощик.
Тополька
(Автор: О.Ковальова)
Стоїть біля стежки,
Мов вибігла з двору.
Маленька тополька.
Пальчики срібні,
Зелені долоньки,
Їй вітер розказує
Казку весняну.
Тополька затихла,
Слухняна-слухняна.
Лиш зрідка сміється
Весела тополька
Тоненько-срібненько
І плеще в долоньки.
Липка
(Автор: П.Воронько)
Я маленька липка,
Виросту велика —
Не ламай мене.
Я медовим цвітом
Зацвіту над світом —
Бережи мене.
Тінь тобі я кину
У гарячу днину —
Ти шануй мене.
Від дощу сховаю
Вранці серед маю —
Ти полий мене.
Будемо з тобою
Ми рости обоє —
Ти люби мене.
Виростеш за роки,
Підеш в світ широкий —
Не забудь мене.
Прадід
(Автор: М.Пригара)
Могутній дуб, прадавній дуб
Стоїть побіля яру.
Розкинув свій листатий чуб,
Чолом торкає хмару.
Старече згорблене гілля,
Кора немов сталева,
Із лісу дідові здаля
Вклоняються дерева.
Червона калина
(Автор: Т.Шевченко)
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Почула дівчина
І в білій свитині
З біленької хати
Вийшла погуляти
У гай на долину.
Вишенька
(Автор: Є.доломан)
Виростає вишенька
У саду,
Ще не раз до вишеньки
Я прийду.
Обкопаю вишеньку
І поллю,
Бо смачненькі ягоди
Я люблю.
Абрикоса
(Автор: А.Качан)
Вже півень на воротах
Кричить: «Ку-ку-рі-ку!
Розквітла абрикоса
У нашому садку!»
Навколо абрикоси
Під музику бджоли
Взялися ми за руки
І пісню завели...
Пісенька про груші
(Автор: Л.Повх)
Росла на груші грушка,
Як всі грушки, — проста.
Та хто б, скажіть, подумав
Упала на кота!
Кіт ну нявчать на грушу!
Прийшов у сад дідусь.
Та хто б, скажіть, подумав —
І діда грушка — лусь!
Аж тут приходить бабця
Їм ґулі лікувать.
Та хто б, скажіть, подумав —
І бабцю грушка — гать!
Тоді прибігли діти
Під грушку й залюбки —
Ну, хто б скажіть, подумав —
Поїли всі грушки!
Конвалія
(Автор: В.Заєць)
Де ліс, немов наміточка,
Ясніє диво-квіточка.
На неї я, здивований,
Дивлюсь, мов зачарований
Конвалія білесенька,
Як дівчинка гарнесенька.
Ні, не зірву, йду далі я —
Нехай цвіте конвалія!
Бабуня-трава
(Автор: А.Малишко)
Бабуня-трава, жовтокоса й тиха,
Глянула з-під снігу, а в небі сонце.
Глянула вдруге — жайворон в’ється,
Молоточками дзвонить в синю тарілку:
— Еге ж, виходьте, мої травенята,
Березень!
І висипали малі травенята
Рястом, проліском, білим ромено
В луг, на подвір’я, попід ворота.
А чотири травки в глиняний тор:
Вскочили на підвіконня —
І заглядають в хату.
Чарівний ліхтарик
(Автор: А.Григорук)
Кульбабка квітла в лузі
Поміж зелених трав,
І джмелик її сонечком
Усміхненим назвав.
А ще сказав про неї
Один малий комарик,
Що в лузі вона світить,
Як чарівний ліхтарик.
Та згодом вкрив кульбабку
М’якенький сірий пух —
І чарівний ліхтарик
На вітерці потух.
Котики вербові
(Автор: А.Камінчук)
Сонце по діброві
Ходить, як лисичка.
Котики вербові
Жмурять жовті вічка.
Вже не хочуть спати,
Хоч і трішки сонні.
Гріють лапенята
На яснім осонні.
Неслухи
(Автор: О.Головко)
Огірочки-огірки
Не ростуть там, де грядки:
Той побравсь у верболіз,
Той — аж на жердину,
Ну, а той тихцем поліз
У густу малину...
Розбрелися огірки
Скрізь довкола хати
І не хочуть на грядки,
Неслухи, вертати.
Ромашка
(Автор: М.Познанська)
На стрункій високій ніжці
Біля річки на лужку
У хустинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені.
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала:
— Ні!
Пшениченька
(Автор: В.Скомаровський)
— Чий то, чий то колос? —
Дивувались люди.
То звелась пшениченька
Над шляхом польовим
Татові — по пояс,
Братові — по груди,
А мені — ой лишенько! —
Вище голови.
Гарбуз
(Автор: М.Стельмах)
Трипудовий гарбуз
На городі Загруз.
А на цей гарбуз
Сів з дітьми
Чорногуз.
Каже він до діток:
— Сіли ми На горбок. —
І не зна чорногуз,
Що він сів На гарбуз.
Гречка
(Автор: А.М’ястківський)
Біла хмарка, біла,
Як зимою сніг,
Бігла небом, бігла,
Впала на моріг.
Стало хмарці жарко,
На траву лягла...
А воно не хмарка —
Гречка зацвіла.
Мак
(Автор: Л. Забашта)
Зацвітає мак, мак,
Станьте, дітки, так, так...
Маки, маки, маківоньки,
Червонії голівоньки.
Визріває мак, мак,
Станьте, дітки, так, так...
Маки, маки, маківоньки,
Золотії голівоньки.
Дощ
(Автор: П.Зуб)
Сивий дощ налетів,
Опустивши вуса,
Хто хотів, не хотів,
А ховатись мусив.
Що суниці —
Під ялиці,
А грибки —
Під дубки,
Огірочок —
Під листочок,
Гарбузок —
Під тинок.
Перекотиполе
(Автор: О.Стрілець)
Я біжу, біжу, біжу —
Так рівненько, мов пишу.
Трішки в ноги коле
Перекотиполе.
Я зірву, зірву, зірву
Серед степу цю траву
Хай мене не коле
Перекотиполе.
Вітерець дихнув-дмухнув...
Хто ж так хутко промайнув?
То втекло у поле
Перекотиполе.
Грибок
(Автор: В.Шевчук)
Біля дуба ріс грибок —
В капелюшку колобок.
Вмився, усміхнувся,
У листок вдягнувся.
Став під квіткою і жде...
День мина — ніхто не йде.
Гай стоїть — дрімає...
А дітей немає.
Увірвавсь грибку терпець,
Звівся він на корінець,
Звівся та й гукає:
Хто грибків шукає?
Маленька українка
(Автор: О.пчілка)
Знаю, бо казала
Мені моя ненька,
Що я українка,
Правдива, маленька.
Знаю, Україна
Серцю мому мила,
Я по-українськи
Молитися вчила.
А моя опора —
То Божая Мати,
Мати Україна,
Повна благодати.
Ось мою молитву
Прийми, Отче Боже,
Нехай Україні
Вона допоможе.
Три матусі
(Автор: Л.Полтава)
Є у кожної дитини,
навіть сиротини,
наша мати солов’їна —
рідна Україна.
Є у кожної дитини
матінка єдина,
та, що любить нас і дбає,
розуму навчає.
І у кожному серденьку
є і буде жити
Божа Мати — наша ненька,
мати всього світу.
Мій край
(Автор: Р.Купчинський)
Україна — край мій рідний
Від Кавказу по Карпати,
І веселий, і свобідний,
І великий, і багатий.
Де є в світі кращі ріки,
Як Дністер, Дніпро-Славута?
Хто покине їх навіки,
Тому в серці вічна смута.
Де є в світі кращі гори,
Де таке повітря свіже?
Де шумлять так гарно бори
І хвилює спіле збіжжя?
Де ясніше сонце світить,
Де гарніше зорі сяють?
Де ж солодше пахнуть квіти —
Як у нашім любім краї!
Під небом Батьківщини
(Автор: М.Людкевич)
Іскриться крапелька роси
На золотім листку калини.
Світ молодіє від краси
Під небом Батьківщини.
Пульсує чисте джерело,
Як жилка синя-синя.
Цвіте моє гірське село
Під небом Батьківщини.
Мій добрий отчий теплий дім,
Немов гніздо пташине.
І я росту, співаю в нім
Під небом Батьківщини.
Мій малюнок
(Автор: В.Мелещенко)
Олівцями-малювцями
Намалюю поле.
А в тім полі на роздоллі —
Високі тополі.
За тополями пшениця
Дзвонить колосками,
Ну а там, на косовиці,
І татусь, і мама.
Намалюю сад, луги,
Річку і хатину...
Здрастуй, краю дорогий,
Рідна Україно!
Україна
(Автор: В.Верховень)
Мальви, калина,
пісня солов’їна,
степ синьоокий, де вітер гуля, —
все це, дитино, рідна Україна,
наша прекрасна і щедра земля!
Як не любити
трави ці і квіти,
де оживають казкові дива!
Сонцем налите,
б’є в литаври жито,
ніби скликає усіх на жнива.
Скоро прилине
вереснева днина —
вже за селом чути крик журавля.
Все це, дитино,
рідна Україна,
наша прекрасна і щедра земля!
Вся моя родина
(Автор: М. Сингаївський)
Мати, мова, Батьківщина —
От і вся моя родина.
Батьківщина, мати, мова —
Три цілющих, вічних слова.
Батьківщина, мова, мати —
Нас повік не роз’єднати.
Батьківщина
(Автор: А.Камінчук)
Он повзе мурашка,
Он хлюпоче річка.
Не зривай ромашку,
Не топчи травичку.
В зелені діброва,
В китицях калина.
Глянь, яка чудова
Наша Україна!
Журавлі над лугом
Линуть рівним клином...
Будь природі другом,
Батьківщині — сином!
Моя Україна
(Автор: М. Хоросницька)
Моя Україна —
широкі простори:
поля і левади,
долини і гори...
Молитва і пісня,
і слово натхненне, —
з чого почалась
Україна для мене?..
Чи з пісні цієї,
що в небо злітає,
чи з рідної мови,
що звуками грає,
а чи з Отченашу,
що мати навчає?..
Із пісні, дитино,
що в небо злітає,
і з рідної мови,
що звуками грає,
з тієї молитви
що мати навчає,
твоя Україна
себе починає.
Я все люблю
(Автор: М. Сингаївський)
Я все люблю в своїм краю:
Криницю, звідки воду п’ю,
Та повні гомону ліси,
Та дзвони срібної роси...
Я все люблю в своїм краю:
Найбільше — матінку свою,
Ласкаву, рідную, єдину...
Люблю, як сонце, Батьківщину.
Рідна хата
(Автор: Г.Черінь)
Різні в світі є країни,
Різні люди є на світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.
Є в усіх одна країна,
Найрідніша нам усім.
То прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити!
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни,
Гарні є, є і багаті,
Та найкраще — в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті.
Україна
(Автор: Т. Осьмачка)
Шляхи мої неміряні,
гори мої неважені,
звірі мої ненаджені,
води мої неношені,
риба у них неціджена,
птахи мої незлякані,
діти мої нелічені,
щастя для їх незлежане...
Оце така я в тебе матінка,
в руці Господній
Україна синєнебая!
Українські квіти
(Автор: Г.Черінь)
Вийшли зрання на гуляння
Українські діти,
Їх стрічали і вітали
Українські квіти.
Ось волошки, сонні трошки,
Синім шовком шиті,
Ясноокі, чисто вмиті,
Розбрелись по житі.
Ось рожева конюшина,
А на ній і комашина,
Що, не дивлячись на ранок,
Їсть солодке на сніданок.
На горбочку мак,
В шапці, як козак.
Він яскравий, мов вогонь!
А бундючний — Бог боронь!
Вміє задаватись так,
Як будяк!
Там росте холодна м’ята
(Добре пахне, як пом’ята),
Там шовковая трава
Щось шепоче, мов жива.
А з травички — ніжні личка:
То вже братик-і-сестричка
У тих самих кольорах,
Що на наших прапорах.
Розбрелись по полю діти —
Більші, менші і малі —
Молоді яскраві квіти
Української землі.
Як ти любиш Україну
(Автор: О.Лупій)
— Як ти любиш Україну,
Мій маленький друже?
— Нашу рідну Україну
Люблю дуже, дуже!
З Україною нікого
В світі не боюся.
І щоранку я до Бога
За неї молюся.
Щоб була щаслива, дуже,
Щоб була багата.
Я люблю її так дуже,
Як маму і тата.
Де найкраще місце на землі
(Автор: Д. Павличко)
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
— Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі?
Сонце усміхнулося здаля:
— Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, пам’ятай:
Батьківщина — то найкращий край!
Облітав журавель
(Автор: П.Воронько)
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Ноги, крила натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля?
—
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
Україна
(Автор: Т. Коломіець)
Йде Пізнайко по шляхах,
По зарошених стежках
І питає в дітлашні:
— Це ж чиї дзвенять пісні?
— Наші.
— А оці рясні лани,
Що не змірять ширини?
— Наші!
— А оці густі ліси
Дивовижної краси?
— Наші.
— А чиї стрімкі річки
Мчать до моря навпрошки
— Наші.
— А чиї гірські верхи
Височіють навкруги?
— Наші.
— А осяяні міста,
Де малеча вироста?
— Наші.
— А матусі та батьки
Цих країв трудівники?
— Наші.
— Як же зветься ця земля,
Гарна зблизька і здаля?
— Україна.
Український віночок
(Автор: В.кленц)
Зробила я віночок
Із квітів та стрічок,
Піду в нім танцювати
Веселий гопачок.
Віночок український
У райдужній красі.
У нього в нашій школі
Закохані усі.
Хоч квіти паперові,
Та їхні кольори
Дарують гарний настрій
Всій нашій дітворі.
Я лагідно торкаю
Цю ніжність і красу.
Свою веселу вдачу
До кожного несу.
Наша Батьківщина
(Автор: Л.Полтава)
Там, де море є глибоке,
Де заквітчані Карпати,
Де степи такі широкі,
Що очима не обняти, —
Там є наша Батьківщина
Україна!
Там, де сонечко іскриться
Де весняний вітер віє,
Де на горах є столиця —
Наш великий, славний Київ,
Там є наша Батьківщина —
Україна!
Уклонюся!
(Автор: К. Перелісна)
Гарна ти, матусю,
люба дуже, мила!
Ти мене ще змалку
звичаю навчила.
І щодня навчаєш,
як любить родину,
мову нашу гарну,
рідну Україну.
Буду українка,
як і ти, матусю,
і за ту науку
я тобі вклонюся!
Моя земля
(Автор: Н.Поклад)
Гарно жити у селі,
Що зоветься Василі,
Чи в Богданівці, в Петрівці,
В Григорівці, у Юрківці...
Я живу в селі Насташки,
Де ростуть густі ромашки.
А ген там, де річка-змійка, —
Мов букет, село Марійка.
Потім є дві балки
Й хутірець Наталки.
Мчить дорога між полями,
Відчиняє срібні брами —
Там Єлизаветівка,
А тоді Оленівка...
В іменах моя земля
Промовляє звіддаля:
— Тут жили сини дочки —
Всюди гарні їх слідочки.
Пісню дівчинка співає
(Автор: Г.Бойко)
На Дніпрі веселка сяє,
Обрії ясні.
Пісню дівчинка співає
Про щасливі дні.
А як пісню проспівала
Й стала на горі, —
Довго їй аплодували
Хвилі на Дніпрі.
Не забудь!
(Автор: В.терен)
Ще малий, але ж сміливець
Сам біжить у гай!
Ти, мій хлопче, українець —
Те запам’ятай.
Ще мала, а по барвінок
Вже ходила в гай...
Ти, дівчатко, українка —
Теж запам’ятай.
Вирина стежина рідна
З теплої трави...
Мати наша — Україна,
Не забудьте ви.
Це моя Україна
(Автор: А.камінчук)
Зацвітає калина,
Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.
