(Автор: з народного)

У горло наливається, а в лійку виливається. (Чайник)

Всередині горить, а по боках вода кипить. (Самовар)

Сидить, шкварчить, сокоче, під лаву не хоче. (Сковорода на вогні)

Із кінця колодочка, а на кінці гостре. (Ніж)

3 двох боків дощечки, а всередині злий тигр сидить. (Складаний ніж)

Сидить пані на ґанку в червонім жупанку, а хто її рушить, той плакати мусить. (Перечниця)

Стукотні, гуркотні! Куди ви йдете?
Смажені, палені! Вам діло яке? (Відра і горщик)

Два моря на одній дузі гойдаються. (Відра на коромислі)

Через перелазик та у воду — плюсь! (Кухоль)

Піді мною палять і на мені варять, з трьома язиками ще й трьома ногами. (Триніг)

Що то за судник, що вода в нім не вдержиться? (Сито)

Нова посудина, а вся в дірках. (Тертка, решето)

Рогатий, але не віл, їсть-їсть, а не ситий, людям подає, а сам у куток іде. (Рогач)

Хід її — з кутка до печі та ледачим через плечі. (Кочерга)

Був я у копанці, був я у хлопанці,
був на пожарі, був на базарі.
Молодим був — людей годував,
а як умер — мої кістки викинули,
і собаки не їдять. (Горщик)

З землі робився,
на кружалі вертівся,
на огні пікся,
на базарі бував,
людей годував.
Як упав, то й пропав,
ніхто й не поховав. (Горщик)

Сів пан на коня та й поїхав до вогня. (Горщик і рогач)

Людей годую, сама голодна, часом гаряча, часом холодна. (Ложка і миска)

Булава, а в рот лізе. (Ложка)

Хто усім нам ділить хліб? (Ніж)

Без рук, без ніг — на горище збіг. (Мішок)

Ріжуть мене ножакою,
б’ють мене ломакою.
За те мене отак гублять,
що всі мене дуже люблять. (Хліб)

Рідке, а не вода, біле, а не сніг. (Молоко)

Маленьке озерце, а дна не видно. (Молоко в чашці)

Мене не їдять, і без мене не їдять. (Сіль)

У воді росте, у воді кохається, у воду впаде — води злякається. (Сіль)

Білий камінь у воді тане. (Цукор)

Білий як сніг, в пошані у всіх, до рота попав — там і пропав. (Цукор)

Розріжеш лід — дістанеш плід: зверху срібло, всередині золото. (Яйце)

Кидаєш угору біле, а на землю падає жовте. (Яйце)

Маленьке, кругленьке, з горщика впало, нема таких ковалів, щоб його скували. (Яйце)

Весь вік їси — не проїси, і завжди добре. (Борщ і каша)

Химерний, маленький,
бокастий, товстенький,
чимсь смачним напхався,
в окропі купався,
у дірку впав —
і пропав. (Вареники)

В окропі кипіли,
велику муку терпіли.
Зате нас усі хвалять,
хоч не всі варять. (Вареники)

Темненька, маленька, солоденька, діткам миленька. (Цукерка)

Ні молоко, ні м’ясо, ні сметана, а смакує зрана. (Кава, чай)

Що сирим не їдять, а вареним викидають? (Лавровий лист)

Били мене, колотили і з царем на престолі посадили. (Масло)

Маленьке, чорненьке, все поле оббігало, у нас обідало. (Перець)

(Автор: з народного)

Вдень у небі гуляє, а ввечері на землю сідає. (Сонце)

Ой за лісом, за пралісом золота діжа сходить. (Сонце)

Через вікно суне золоте сукно. (Сонячний промінь)

Пішла пані до льоху, насипала гороху, іде пані з льоху — нема гороху. (Сонце і зорі)

Синє море хитається, білий заєць купається. (Небо і сонце)

Синій кожух покрив увесь світ. (Небо)

Розстелене рядно, а на ньому — горох і шматок хліба. (Небо, зорі, місяць)

Поле не міряне, вівці не лічені, пастух рогатий. (Небо, зорі, місяць)

Біг зайчик попід лісок, сипав із гори пісок. (Місяць і зорі)

Торох, торох, розсипався горох, почало світати — нема чого збирати. (Зорі)

Понад цілим двором стоїть чашка з молоком. (Місяць)

За горою кам’яною стоїть брат із сестрою. (Місяць і сонце)

Без крил, а літає, ніхто її не б’є, а вона плаче. (Хмара)

Летить орлиця по синьому небу, крила розкрила, сонце затулила. (Хмара)

Була собі баба Гася, як прийде — всі скачуть, як довго ж нема — плачуть. (Хмара і дощ)

Їхав пан — у воду впав, сам не замочився, а води побільшало. (Дощ)

Коли нема — чекають, а коли прийду — тікають. (Дощ)

Один ллє, другий п’є, третій підростає. (Дощ, земля, пшениця)

Ой за полем, за горами золота нагайка в’ється. (Блискавка)

Шило-мотовило попід небесами ходило, із панами говорило, із князями розмовляло. (Блискавка і грім)

Крил не має, скрізь літає та ще й куряву здіймає. (Вітер)

Сидить дід за подушками, кида в бабу галушками. (Град)

Червоний півень по жердинці скаче. (Вогонь)

Без пилки, без сокири, а мости будує. (Мороз)

Зроду рук своїх не має, а узори вишиває. (Мороз)

Біла морква зимою росте. (Бурулька)

Біла скатертина всю землю застелила. (Сніг)

Зимою народжуюсь, навесні вмираю, своїм тілом землю зігріваю. (Сніг)

Біг кінь білобокий
Через Дунай глибокий;
Як упав — заіржав,
Увесь світ задрижав. (Блискавка і грім)

Тур ходить по горах,
туриця — по долах,
Тур свисне — туриця мигне. (Грім і блискавка)

Зоря-зоряниця, молода дівиця,
гуляти ходила, сльозу зронила,
місяць бачив — не підняв,
сонце побачило — підняло. (Роса)

Надворі горою, а в хаті водою. (Сніг)

У нас зимою білим цвітом сад зацвів, неначе літом. (Іній)

Взимку біліє, навесні зеленіє, влітку квітне, восени жовтіє. (Поле)

Стоїть корито, повне води налито. (Річка)

Крутиться гадюкою, ніхто не переступить. (Річка)

Одно біжить, друге лежить, а третє нахиляється. (Річка, берег, верба)

Тече, тече — не витече; біжить, біжить — не вибіжить. (Річка)

Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить. (Річка)

Махнула птиця крилом — затулила півсвіту чорним рядном. (Ніч)

Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів. (Ніч і день)

Два брати у воду дивляться, а повік не зійдуться. (Береги)

Червоний гість дерево їсть. (Вогонь)

Стоїть, хитається, червоною головою величається, а як торкнеш, то кусається. (Вогонь)

Живе без тепла, говорить без язика, ніхто його не бачить, а всякий чує. (Луна)

Хоч поруч іде, а сліду не лишає. (Тінь)

Видно край, але скільки йдеш — до нього не дійдеш. (Обрій)

По морю йде, а до берега дійде — зразу пропаде. (Хвиля)

(Автор: В. Бойко)

А скажіть, чи всім відомо,
хто завжди і скрізь — удома?
Хоч гостей до себе жде,
а хоч сам у гості йде.
Не баран, а має ріжки.
І мандрує тільки пішки... (Місяць)

(Автор: Л. Вознюк)

Хтось у лузі біля річки
погубив барвисті стрічки
Дощик вгледів, підібрав,
небеса підперезав. (Веселка)

(Автор: з народного)

Сніг на полях, лід на річках, хуга гуляє, коли це буває? (Взимку)

Ішла пані в білому убранні, як посипалось убрання — всю землю вкрило. (Зима і сніг)

Тане сніжок, квітне лужок, день прибуває — коли це буває? (Навесні)

Прояснилось наверху, і земля стоїть в пуху. (Весна)

Сонце пече, липа цвіте, вишня доспіває — коли це буває? (Влітку)

Голі поля, мокне земля, дощ поливає — коли це буває? (Восени)

(Автор: В. Верховень)

Ці брати ідуть по світу —
Від зими назустріч літу.
Перший пройде — тане лід,
Другий пройде — всюди квіт,
Третій пройде — укрива
Землю лагідна трава!
Нерозлучні ці брати.
Як їх звуть — чи знаєш ти?
(Березень, квітень, травень)

Що за пора?
(Автор: В. Верховень)

Ласкаве сонечко сміється
І жайворонка пісня ллється.
Трава висока гнеться вниз —
Ось-ось вже ляже у покіс.

Летять у вулик з медом бджоли,
І зір милує хлібне поле.
Тихенько віє вітерець,
Етюд малює фарб митець.
Червоні вишні, мов сережки,
Красою ваблять біля стежки.
Ох, не склював би горобець!

(Що за пора така чудовна,
Де літеплом лугівка повна?
Відгадка жде на малюків
У перших літерах рядків.)