(Автор: з народного)

Хто вранці ходить на чотирьох ногах, удень — на двох, а ввечері — на трьох? (Людина)

Стоять два стовпи, а на стовпах — бочка, а на бочці — макітра, а на макітрі — ліс. (Ноги, тулуб, голова, волосся)

Густий ліс, чисте поле, дві тополі, два скла, рамбабуля, лепетуля. (Коси, лоб, брови, очі, ніс, рот)

Все життя один одного наздоганяють, а обігнати один одно­го не можуть. (Ноги)

У свині нема, а найдовша у жирафи. (Шия)

На одному коромислі два змії висять. (Брови)

Двоє водять, двоє носять, а двоє тримають, якщо спіймають. (Очі, ноги, руки)

Були собі два брати і обидва Кіндрати, через доріжку живуть, а один одного не бачать. (Очі)

На ніч два віконця самі закриваються, а зі сходом сонця самі відкриваються. (Очі)

Живуть два друга, дивляться в два круга. (Очі й окуляри)

Двоє дивляться, одне говорить, двоє слухають. (Очі, язик, вуха)

Завжди в роті, а не проковтнеш. (Язик)

Сопе, хропе, часом чхає,
сюди-туди зазирає;
на морозі замерзає,
бо одежини не має. (Ніс)

Стоїть хапун, над хапуном сапун, над сапуном моргульці, над моргульцями поляна, над поляною ліс. (Рот, ніс, очі, лоб, во­лосся)

Ношу його багато років, а ліку йому не знаю. (Волосся)

Посягнеш — досягнеш, оглянешся — і не побачиш. (Вуха)

Повен хлівець білих овець. (Рот і зуби)

Висять два ряди білих хустин, посередині — червона запаска. (Зуби і язик)

Тридцять два білих брати сидять у темниці, коли темниця від­чиняється — брати не виходять. (Зуби)

Невеличке корито білими гусьми набито. (Зуби)

Лежить колода серед болота, не згниє і не заіржавіє. (Язик)

Що воно за штука, що день і ніч стука? (Серце)

У двох матерів по п’ять синів, і всім одне ім’я. (Пальці на руках, на ногах)

П’ять братів народились разом, та всі не рівні. (Пальці на руках, на ногах)

Прийшла біда — тече вода. (Сльози)

Без рук, без ніг, а всіх кладе в постіль. (Сон)

Що можна бачити із заплющеними очима? (Сон)

Дерев’янки везуть, костянки січуть, мокрий Мартин тає — ніхто не вгадає. (Людина їсть)

(Автор: Леся Вознюк)

Тридцять двоє козаків
все молотять без ціпків.
Лиш цукерку показати,
зникне вмить, годі шукати. (Зуби)

(Автор: з народного)

В небі високо між хмар
На мотузці він літав.
За мотузку потягну
Та на землю поверну. (Повітряний змій)

Круглий, гарний і легенький,
Високо літає,
Йому діти дуже раді,
Бо ним кожен грає. (.М’яч)

Кругленьке, маленьке, згори впаде — не розіб’ється. (М’яч)

Крутиться, вертиться, не знає, де дітись. (Дзига)

Хоч колесо, а ніхто ним не їде. (Обруч)

(Автор: В. Куліш-Гальчинська)

Тулуб, ноги, дві руки,
Голови не має.
Прудко бігати братам
Це не заважає. (Велосипед)

Влітку у темниці
знудились сестриці.
Лишень випав сніг лапатий,
вмить побігли погуляти. (Лижі)

Без’язикий бухкало
(Автор: Д. Білоус)

Що воно — хто запита:
всередині — пустота.
Без’язикий і без вух,
тільки й чути — бух та бух!
Що це таке? (Бубон)

(Автор: Г. Храпач)

Дерев’яні дві конячки
Мчать мене униз навскачки.
А коли я спотикаюсь,
За дві палиці тримаюсь. (Лижі)

(Автор: Л. Куліш-Зіньків)

По стежині, по дорозі
Бігти я у них не в змозі,
По снігу не йдуть як слід:
До вподоби — тільки лід. (Ковзани)

(Автор: Л. Вознюк)

З виду ніби невеличка,
в ній — молодшенькі сестрички.
У собі сестер ховає.
Як звуть лялечку? Хто знає? (Матрьошка)

(Автор: Л. Вознюк)

Накрутив Івась пружину —
танцювала без упину.
І дзижчала, і крутилась.
Як стомилась — зупинилась. (Дзига)